“Ми можемо реально стикатися з Великим фільтром”.
За різними оцінками, у Місцевій групі галактик — наших найближчих галактичних сусідах, включно з нашим Чумацьким Шляхом, — існують трильйони планет. Багато з них розташовані в зоні населеності своїх зірок. Тож, якщо життя знаходить шлях, де ж тоді позаземні цивілізації?
Це суть так званого парадоксу Фермі, який стверджує: якщо життя є досить поширеним у Всесвіті, людство вже мало б зібрати достовірні докази існування позаземних цивілізацій. Люди, які розмірковують над цим парадоксом, вважають, що існує певний «фільтр», який обмежує або повністю перешкоджає розвитку передової цивілізації у відправленні зондів чи космічних кораблів із життям до сусідніх зірок.
Філіп Джонстон — один із тих, хто багато думає про парадокс Фермі. Математик і фізик із Великої Британії, Джонстон останнім часом здобув певну популярність у космічній спільноті як один із найбільших прихильників орбітальних центрів обробки даних. У 2024 році він став співзасновником компанії Starcloud, яка розробляє такі центри, і наразі її оцінюють у 2,3 мільярда доларів.
Джонстон зайнятий масштабуванням Starcloud, вирішенням технічних питань та залученням сотень мільйонів доларів. Тож він доволі зайнятий. Але Джонстон також прагне відправити місію до найближчої до Сонця зірки та дослідити парадокс Фермі.
Зустрічайте Fermi Explorer
У вівторок Джонстон та кілька інших підприємців анонсували місію «Fermi Explorer». Концепція проста: вони прагнуть зібрати 15 мільйонів доларів для будівництва невеликого космічного апарату з корисним навантаженням 1 кг і запустити його до Альфи Центавра так, щоб він досяг цієї системи менш ніж за 80 000 років. Навіщо? Під час розмов про парадокс Фермі Джонстон усвідомив, що така місія могла б викреслити два «фільтри»: види не захочуть відправляти космічні кораблі за межі своєї рідної зірки, або види виявлять, що міжзоряні подорожі надто складні.
Метою було не звертатися до NASA з проханням про фінансування місії вартістю 1 мільярд доларів чи розробляти нові двигуни, як-от у місії Breakthrough Starshot, запропонованій десятиліття тому. Натомість команда Fermi Explorer хоче використати наявні технології, щоб зробити щось дешево та швидко, запустивши апарат до 2029 року.
«Тож ми подумали: «До біса, відправимо космічний корабель за найменшу можливу ціну, стандартну мінімально життєздатну місію до Альфи Центавра», — розповів він Ars.
Основна перешкода полягає в тому, щоб розігнати зонд — по суті, великий резервуар ксенону з сонячними панелями для сонячно-електричного двигуна та кілька невеликих наукових корисних навантажень — достатньо швидко. Сонячно-електрична тяга надзвичайно ефективна, але після того, як космічний корабель опиниться за орбітою Юпітера, потік сонячної енергії стає настільки низьким, що його можна вважати нульовим для апарату такого розміру, як Fermi Explorer. Джонстон і невелика команда спілкувалися з багатьма людьми, включно з експертами з траєкторій у Лабораторії реактивного руху NASA, щоб знайти рішення.
Нічого не працювало, доки Джонстон не зв’язався з Алексом Вісснер-Гроссом, фізиком, який заснував компанію Physical Superintelligence, що займається технологіями ШІ. Вони завантажили параметри місії у штучний інтелект, і той видав технічну оцінку здійсненності обсягом 81 сторінку, яка запропонувала новий профіль місії. Він передбачає перебування біля нашого Сонця понад десятиліття, перш ніж вийти на курс до Альфи Центавра.
По суті, після виведення на низьку навколоземну орбіту за допомогою спільного запуску, космічний корабель виконуватиме ретроградні дуги, щоб зменшити відстань від Сонця під час перигелію з 1 астрономічної одиниці (відстань від Землі до Сонця) до 0,42 астрономічної одиниці. Під час таких наближень до Сонця, використовуючи вищий сонячний потік, а також ефект Оберта, космічний корабель буде використовувати свою рушійну систему для збільшення швидкості за допомогою маневрів «перигелійного насоса».
Приблизно через 12 років він досягне траєкторії втечі зі швидкістю близько 25 км/с (приблизно 55 000 миль на годину). З такою швидкістю Fermi Explorer зможе досягти Альфи Центавра приблизно за 77 000 років, летячи балістичним курсом.
Викреслюємо два з фермі-фільтрів
Команда матиме зв’язок із космічним кораблем лише близько 18 місяців, зазначив Джонстон. Завдяки ретрорефлекторам на апараті він очікує, що наземні телескопи зможуть відстежувати його до Юпітера. Після цього, якщо всі маневри пройдуть за планом, він зникне — зникне надовго. І з’явиться в системі Альфа Центавра лише через дуже довгий час.
Якщо все це здається трохи химерним, то, можливо, так і є. Але Джонстон каже, що мета — змусити людство замислитися про своє місце у Всесвіті. Якщо місія Fermi Explorer зможе усунути кілька фільтрів, які можуть пояснити парадокс Фермі, залишаться лише кілька варіантів того, чому наша галактика не заповнена позаземними цивілізаціями. Один з них — цивілізації надзвичайно рідкісні. Якщо це так, то, можливо, людство повинно серйозніше ставитися до своєї відповідальності як хранителя галактики.
Інший варіант — надінтелект не існує довго. Можливо, тоді уряди на Землі не повинні будувати рої вбивчих дронів? Можливо, нам варто бути обережними з агентами LLM, які виходять з-під контролю? «Ми можемо реально стикатися з Великим фільтром», — сказав Джонстон. Тож рухатимемося вперед з широко відкритими очима.
За матеріалами: arstechnica.com