Головне питання: чи заявить Китай про територіальні права там, де досліджуватиме його ровер?
Мозаїка кратера Шеклтон демонструє потужність двох орбітальних камер Місяця, які працюють разом, розкриваючи безпрецедентні деталі регіону південного полюса Місяця. Вчені створили цю мозаїку, використовуючи зображення з Lunar Reconnaissance Orbiter NASA та інструменту ShadowCam на борту південнокорейського орбітера Danuri, що дозволило детально показати темну внутрішню частину Шеклтона. Джерело: NASA/KARI/ASU
Існує загалом два погляди в західній космічній спільноті щодо перспективи висадки китайських космонавтів на Місяць протягом наступних кількох років, що може випередити зусилля NASA та США повернути туди астронавтів.
Багато хто запитає, в чому ж справа. Зрештою, NASA виграло космічні перегони на Місяць майже шість десятиліть тому, коли туди приземлився Apollo 11. Те, що комусь іншому знадобилося так багато часу, щоб наслідувати цей приклад, свідчить про масштаб досягнення США, можуть сказати вони.
Але інші мають зовсім іншу думку. Домінуючою темою 21 століття є економічне та геополітичне зростання Китаю, і колись однополярний світ тепер має дві великі нації, що змагаються за верховенство на багатьох фронтах. Один із них — космос. Якщо Китай зможе висадити людей на Місяць раніше, ніж Сполучені Штати повернуться, це буде величезною геополітичною перемогою. З пропагандистської точки зору, це дозволить Китаю заявити, що він не просто наздогнав Сполучені Штати, а й перевершив їх як наддержава цього століття.
Важливий тест, який допоможе зрозуміти, чи вірите ви в перший чи другий погляд, може відбутися вже цього місяця.
Наближається Chang’e 7
Вже цієї неділі ракета Long March 5 стартує з прибережного порту в Китаї, несучи місячну дослідницьку місію Chang’e 7. Це найновіша та найскладніша місія в успішній китайській програмі дослідження Місяця, яка бере початок майже два десятиліття тому.
Місія буде потужною: вона містить місячний орбітальний апарат із камерами високої роздільної здатності та іншими складними інструментами, місячний посадковий модуль, місячний ровер та міні-стрибун (малий зонд). Хоча маса посадкового модуля не була публічно розголошена, вона в кілька разів більша за апарати, що нещодавно здійснили посадку на Місяць за підтримки NASA, як-от Blue Ghost від Firefly.
Але найпомітнішим у Chang’e 7 є місце призначення зонда. Він приземлиться поблизу одного з найцікавіших регіонів Місяця — кратера Шеклтон, майже біля Південного полюса. Велика частина місячної поверхні досить безплідна, але Південний полюс, і особливо кратер Шеклтон, пропонують одні з найбажаніших “земель” там.
Це тому, що високі краї кратера створюють постійно затінені ділянки, відомі як “холодні пастки”, де, як вважається, протягом мільярдів років могли накопичитися вода (у формі льоду, звісно) та інші корисні матеріали. У всіх планах NASA та Китаю щодо довгострокового освоєння Місяця відносно невеликі квадратні милі на Південному полюсі Місяця мають найбільше значення.
Наслідки всього цього
Люди здійснюють космічні місії до Місяця з 1959 року, коли радянський космічний апарат “Луна-1” пролетів за кілька тисяч кілометрів від місячної поверхні. Але за весь цей час, понад 100 успіхів та невдач, жоден космічний апарат ніколи не приземлявся на Південному полюсі Місяця.
Отже, ми стикаємося з перспективою того, що китайський ровер буде рухатися цим найцікавішим, але досі незвіданим регіоном Місяця. Безсумнівно, будуть приголомшливі зображення та відео. А ровер і зонд, якщо будуть успішними, нададуть найкращі наявні дані про наявність та поширеність води там.
Це, ймовірно, послугує сигналом тривоги для тих, хто не звертає уваги на космічні перегони між США та Китаєм — а це, слід зазначити, переважна більшість американців. Вони можуть запитати: чому Китай це робить, а NASA — ні? Які наслідки для пілотованих місій?
Конгрес США, слід віддати йому належне, вже значною мірою усвідомив ситуацію. На початку цього року він надав новому адміністратору NASA Джареду Айзекману повноваження вносити радикальні зміни до місячних програм космічного агентства, включаючи припинення розробки космічної станції Lunar Gateway та непотрібного верхнього ступеня для ракети Space Launch System. Це були значні поступки з боку Конгресу, адже NASA під керівництвом попередніх лідерів було більше зацікавлене в робочих місцях та програмах, ніж у результатах. Завдання Айзекмана залишається значним: поставити програму Artemis на правильний шлях та протистояти китайським амбіціям на Місяці.
На що звернути увагу
Неясно, як Китай використає перемогу, яку принесе успішна місія Chang’e 7, а саме візуальні матеріали з його апаратів, що досліджуватимуть Південний полюс Місяця. Він має кілька варіантів, один з найцікавіших — заявити, що територія, досліджена його роверами, стає зоною, забороненою для NASA.
Це було б очевидною провокацією, але це також могло б ще більше стимулювати зусилля Сполучених Штатів інвестувати в Artemis та зробити рішучі кроки для прискорення її впровадження. Це надало б Айзекману ще більше впливу в його зусиллях з реформування NASA.
Також можна припустити, що це спонукатиме людей, які не вважають зусилля Китаю “обігнати” NASA на Місяць великою подією, переглянути свою позицію.
Ерік Бергер, старший редактор відділу космосу
За матеріалами: arstechnica.com