Генеральний директор Microsoft Сатья Наделла посилив своє попередження для компаній, що використовують штучний інтелект, заявивши, що ті, хто повністю покладається на пропрієтарні AI-лабораторії для своїх потреб, зрештою не виживуть.
Про це він заявив в ефірі CNN у програмі “Fareed Zakaria GPS”. Відповідаючи на запитання Фаріда Закарії про те, що саме означає “надмірне надання інформації” постачальнику AI-моделей, Наделла зауважив, що компаніям слід бути обережними з усім, що вони передають, від даних до запитів (промптів).
Наделла закликав до створення системи, за якої “кожного разу, коли ви використовуєте модель, усі метадані, пов’язані з нею, зберігаються вами, щоб ви могли використати їх для навчання, можливо, власних ваг або власної відкритої моделі”. (Ваги – це навчені параметри моделі, по суті, її “мозок”. На думку Надели, компанії повинні зберігати власні дані про використання, щоб з часом створити власну модель).
“Будь-яка фірма, яка не матиме такого контролю, за моїми прогнозами, не залишиться фірмою, тому що ви, по суті, передасте своє мислення на аутсорсинг”, — додав він.
Коротко кажучи: компанії без власних моделей або без рівня AI-інфраструктури, відомого як AI-шлюзи (AI gateways), які відокремлюють їхні запити від самої моделі, опиняться у скрутному становищі, стверджує Наделла.
Зокрема, він закликає компанії припинити покладатися на вбудовані інструменти кодування від AI-лабораторій, відомі як “harnesses” (наприклад, Claude Code від Anthropic та ChatGPT Codex від OpenAI).
“Відокремивши “harness” від моделі, а контекст і пам’ять – від моделі, ви зможете використовувати різні моделі для того, що їм найкраще вдається. Водночас, якщо будь-яка модель вийде з ладу, ви все одно зможете контролювати свою долю”, — зазначив Наделла.
Варто зазначити, що Microsoft є інвестором двох найбільших AI-лабораторій – Anthropic та OpenAI. Кодуючі агенти (coding agents) є особливо популярним способом використання AI-моделей підприємствами і, за всіма ознаками, приносять розробникам моделей величезні прибутки.
І все ж, Наделла радить підприємствам не надто покладатися на них. Microsoft, природно, виграє від такого попередження, оскільки її хмарний бізнес тепер також продає саме той тип альтернативної інфраструктури, яку він рекомендує.
Незважаючи на очевидну гру на страху в особистих інтересах, він не помиляється. Підприємства все більше усвідомлюють, що їм потрібен широкий вибір моделей, особливо дешевших, і звертаються до моделей з відкритими вагами (open-weight models) — моделей, чий базовий код є загальнодоступним — які вони можуть доналаштовувати та запускати на власному обладнанні. Це, у свою чергу, означає, що їм також знадобляться способи управління декількома моделями, а також кодуючі агенти, які не прив’язані до конкретного постачальника моделі.
Але спостереження Надели стосується не лише неконтрольованих витрат. Він прогнозує, що після того, як компанія “передасть своє мислення” моделі, AI-лабораторія зможе запропонувати власну конкуруючу послугу. Цей ризик зростає, оскільки підприємства впроваджують AI-агентів та надають їм доступ до внутрішньої інформації компанії.
Це саме те попередження, яке викликає тремтіння у стартап-індустрії вже багато років: що може зупинити розробників моделей від знищення стартапів шляхом копіювання та конкуренції з ними?
Наприклад, у травні, коли генеральний директор OpenAI Сем Альтман запропонував інвестувати в кожен стартап Y Combinator з останньої когорти, надавши їм AI-кредити, венчурний інвестор Джейсон Калаканіс випустив подібне попередження: “Якщо ви візьмете ці токени, є ненульова ймовірність, що OpenAI вивчить, що саме робить ваш стартап, скопіює вашу ідею та включить ваш додаток до свого безкоштовного пропозиції. Це класичний сценарій платформи — будьте обережні, засновники!” — написав він.
Тепер Наделла висуває той самий аргумент для підприємств.
Одне зауваження: занепокоєння Надели щодо надмірного обміну даними з AI-моделями стосується лише бізнесу, а не приватних осіб. Коли Закарія конкретно запитав Наделлу, як звичайні люди можуть захистити себе, той відмахнувся, сказавши, що обмін даними — це просто ціна, яку споживачі платять за користування послугою, особливо безкоштовною.
“Певною мірою має бути певний обмін цінностями у споживчому просторі, де ви отримуєте щось безкоштовно, можливо, за свої дані. Саме так працює бізнес-модель реклами”, — зазначив Наделла.
Купуючи за посиланнями в наших статтях, ми можемо отримати невелику комісію. Це не впливає на нашу редакційну незалежність.
Оригінал статті: techcrunch.com