Харківський IT-ринок за час повномасштабної війни пережив кілька хвиль релокації, повернення та повторного переміщення людей. Водночас компанії продовжують працювати з міжнародними ринками, інвестувати в освіту, енергетичну стійкість і розвиток локальної екосистеми.
Як змінювалися запити IT-бізнесу за ці роки, чого компанії очікують від нової команди Мінцифри та що відбувається з айтівцями, які повертаються до Харкова? Про це AIN поговорив з виконачою директоркою Kharkiv IT Cluster Ольгою Шаповал.
Про оновлений склад Мінцифри
— Які очікування в кластера від нової команди Мінцифри, зважаючи на попередній досвід співпраці?
Перше, що хотілося б залишити, — робочі стосунки. Дуже класно, коли ти можеш спілкуватися з ними не як із політиками, а насамперед як із державними менеджерами. У нас це добре виходило з попередньою командою.
Що я маю на увазі під «робочими стосунками»: навіть якщо виникає конфлікт інтересів — держава хоче одного, а ми іншого, — можна сісти й обговорити це. Так само відбувається і всередині компаній. Сейлзи кажуть: «Продакшн робить усе погано, ми не можемо продавати». Продакшн відповідає: «Сейлзи приносять не те. Але коли вони сідають за один стіл, можна знайти баланс.
З державою так само. Держава каже: «Ви все хочете недоплатити, нам треба армію годувати». А ми відповідаємо: «Дайте нам розвиватися». Бо краще мати 2% з Coca-Cola, ніж 100% із ларька. Нам важливо розвиватися.
З попередньою Мінцифрою в нас цей баланс працював. І зараз я бачу, що цей трек зберігається. Нова міністерка Оксана Ферчук дуже відкрита.
Навіть те, що вона фізично приїхала в Харків? Йдеться про візит міністерки у Харків на Global Tech Kharkiv: Invest Forum у серпні 2026 року. Організаторами стали Kharkiv IT Cluster та Eastern Ukraine EDIH. Подія зібрала понад 800 представників технологічних компаній, виробничого бізнесу, держави, громад, освіти, міжнародних партнерів та інвесторів., говорила з людьми, об’їхала місто, подивилася, як тут усе працює, — це важливо. Їй було важливо поговорити з людьми наживо. Певні моменти їй відгукнулися.
Ми погодили, що для нас важливі певні вектори, зокрема в освіті, і вона проговорювала їх у своїх публічних виступах. У нас уже є напрацювання. Тому через три місяці ми зможемо зустрітися і сказати: ось це було задекларовано, ось по цьому вже є просування.
Суверенний ШІ, цифровий шлях військового, розвиток продуктів dual-use. Які пріоритети в нової очільниці Мінцифри Оксани Ферчук — інтерв’ю
Другий момент — політичний, він не завжди раціональний. Питання в тому, чи вистачить сил новій міністерці та її команді ці політичні моменти долати.
Ми тут, як кластер, аполітичні й не можемо на це впливати. Тобто в нас немає політичних партій, амбіцій тощо. Але це те, що може певним чином стримувати зміни.
Водночас дуже добре, що є відкритий діалог з усіма. Набагато гірше було б, якби [на міністерську посаду. — ред.] прийшла людина, яка не хоче спілкуватися.
Натомість уже на другий чи третій день нова міністерка сіла за круглий стіл із найбільшими асоціаціями. Я була на цій зустрічі, потім ми провели ще одну. Ця відкритість дуже імпонує. Головне, щоб зараз вона втримала цю силу.
Про потребу у спільноті
— Який зараз запит від самої IT-спільноти до кластера? За чим звертаються найчастіше?
У нас є дві частини роботи. Перша — прикладна, де ми даємо практичну цінність і закриваємо конкретні запити.
Наприклад, компанія готова інвестувати у стартап і хоче набрати собі команду. Ми організовуємо open call, збираємо 50 заявок від стартапів, і компанія обирає собі партнерів.
Або компанія каже: «Ми бачимо, що джунів зараз не дуже наймають, але знаємо, що в конкретному університеті є кафедра, яка випускає класних людей. Давайте ми інвестуємо туди час і гроші: наші люди прочитають курс, а потім ми візьмемо найкращих п’ятьох до себе».
Ми це організовуємо під ключ.
Це стосується і міжнародного бізнес-девелопменту. Наприклад, учасник приходить і каже: «Нам цікавий певний географічний ринок. Може, він цікавий ще комусь? Ми б поїхали разом на roadshow».
З одного боку, компанії можуть бути конкурентами. Але вони по-іншому це бачать. Вони можуть не з конкурентами поїхати, а з комплементарними фактично бізнесами. Наприклад, для двох компаній цільовим клієнтом є виробничі підприємства з кількістю персоналу 1000+ осіб. Але одна компанія має продукт (наприклад, ERP), друга — надає послуги веброзробки. Клієнт один, але конкуренцію компанії один одному не створюють. І бізнеси вже знають, що в кластері цим можуть скористатися.
А якщо виникає emergency — як під час пандемії COVID-19, так і зараз — компанії також звертаються. Наприклад, ми постійно консультуємо щодо бронювання. Для нас важливо, щоб компанії робили все чітко, відповідно до законодавства, і ніхто не намагався зловживати.
У нас є спільнота юристів і окремо спільнота бухгалтерів — у кожній понад 200 людей. Ми їх збираємо й пояснюємо, що можна робити, а які дії можуть мати наслідки. На такий лікбез є великий запит.
— А друга сторона — екосистемна?
Так. Вона теж функціональна, але це більш довгострокова історія. Це, наприклад, спільне облаштування компаніями підземних приміщень в університетах, допомога силам безпеки, спільне підвищення кваліфікації викладачів.
У кластері системно працює програма підвищення кваліфікації викладачів українських університетів Prof2IT. Завдяки цьому викладачі профільного клубу ProfClub Kharkiv IT Cluster, який налічує понад три тисячі учасників, регулярно отримують актуальну інформацію від практиків ринку, щоб їх програми навчання йшли в ногу з часом.
Окремо працює АІ-клуб, сфокусований саме на розвитку штучного інтелекту та врахування його трендів у навчанні в університетах. У середньому на одному курсі навчається 1500–2000 викладачів. Навіщо це потрібно? Кожна компанія окремо не отримує від цього прямої вигоди. Але ми постійно навчаємо цих людей, вони краще навчають студентів, які завтра прийдуть працювати в компанії. Це гра в довгу.
Є запит і на голос спільноти — можливість спільно обговорити проблему, сформувати позицію, а потім визначити, хто в державі відповідальний за її вирішення.
Якщо це Мінцифри, ми приходимо й кажемо: «Нам важливо, щоб умови в «Дія.City» були стабільними». І нова міністерка, наприклад, каже: «Будемо з цим працювати, бо це критично важливо». Далі ми вже разом вибудовуємо стратегію.
«Дія.City» зараз — хороший приклад спільного віртуального простору. Навіть Європейський Союз минулого року запустив схожу ініціативу — 28th regime.
Концепція EU Inc. (або як ще називають 28th regime) передбачає повністю цифровий формат ведення бізнесу, який можна було б зареєструвати онлайн протягом 48 годин за максимальною вартістю €100 і без вимоги щодо мінімального статутного капіталу.
Формат розробили, щоб спростити створення інноваційних компаній. Будь-яка компанія в ЄС могла б обрати цю організаційно-правову форму з обмеженою відповідальністю та зареєструвати її в будь-якій країні ЄС.
Цей набір правил не замінюватиме чинні національні правила 27 країн ЄС, а діятиме як простіша альтернатива поряд із ними.
У ЄС є проблема: технологічні бізнеси часто започатковують там, а потім переносять у Делавер, США. У Євросоюзі немає єдинорогів у тій кількості, яка могла б бути. Колишній голова Європейського центробанку Маріо Драгі зафіксував цю проблему.
Але зараз європейці фактично можуть взяти «Дія.City» як кейс для 28th Member State. Для цього ми маємо пояснювати нашим стейкхолдерам, які, навпаки, кажуть, що «Дія.City» треба закрити, що це погана історія для економіки: ми можемо запропонувати цей досвід європейцям, але умови мають бути стабільними й передбачуваними.
: «Угод багато, але їх ніколи не буде достатньо». Інвестиції в DefTech, запуск «Дія.City Invest» та обмеження НБУ — інтерв’ю з Наталею Денікеєвою
Тому для наших компаній дуже важливо сформувати цю спільну позицію: «Дія.City» важлива, передбачуваність умов важлива. І далі робити речі, які створюють цінність для всієї екосистеми.
Зрозуміло, що ніхто персонально з цього не отримує зиску, але виграє екосистема. І тут важливо шукати однодумців.
Окрема цінність — нетворкінг. Особливо зараз, під час війни. І це не тільки питання великих подій. Дуже часто зустріч на п’ять, сім чи десять людей дає більше цінності, ніж захід на 10 000 учасників.
— Як п’ять років повномасштабної війни змінили запити IT-ринку?
Для нас, як для кластера, дуже важливо постійно тримати зв’язок із мемберами, чути їх і покращувати перелік послуги, які ми можемо їм запропонувати. І дуже часто — думати за них наперед.
Наприклад, сьогодні звучали теми [розмова була записана на полях Global Tech Kharkiv: Invest Forum 2026. — ред.], які на перший погляд не мають стосунку до IT. Здавалося б, до чого айтівці до енергетики? Але якщо не буде енергонезалежності, люди просто не зможуть жити в цій країні — не буде світла, тепла та інших базових речей.
Енергетика є одним із топових пріоритетів для нас. Ми ввели цей пріоритет ще у 2023 році, багато працюємо над ним із владою та міжнародними партнерами. Цього року на рівні країни ми узгодили його з великими компаніями та асоціаціями й затвердили через Громадську раду.
Міжнародна експансія українського IT
— Чи стало зараз харківським компаніям складніше виходити на міжнародні ринки і чому?
Раніше донори давали гроші на участь у міжнародних поїздках. Компанії їздили на виставки, робили великі українські національні павільйони. Зараз фінансування значно менше, і компаніям доводиться вкладати власні гроші. Поїздка на виставку — це щонайменше $5000–$7000. В умовах, коли клієнтів у компаній менше, не у всіх співробітників є бронювання, це складно.
Є ще одна проблема: частина людей, звільнених із компаній, оформлює ФОП III групи й працює із закордонними замовниками напряму. Вони заводять гроші в Україну, платять податки, але не можуть забронюватися і не можуть поїхати до замовника. Відповідно, єдиний шлях для них — іти в найм. Але в наймі немає такого попиту.
За нашими оцінками, [таких «вільних ФОПів». — ред.] щонайменше 30–40% галузі. Якщо ці люди завтра втратять роботу, це не означатиме плюс 30–40% працівників для інших компаній. Це буде втрата 30–40% валютного виторгу для економіки, а далі можна рахувати, скільки податків ми втратимо.
Тому питання ФОПів всередині цієї проблеми. Вони є членами асоціацій, кластерів. Питання в тому, хто має їх об’єднати й говорити від їхнього імені, щоб вони могли працювати.
Є небезпечний наратив, який навіть потрапив у документи МВФ, але його не МВФ придумав — це позиція, яку сформували українські сторони: що ФОПи III групи та інші підприємці нібито заважають. Є багато аналітичних досліджень, які показують, що ФОПи не є причиною дефіциту грошей у бюджеті.
Ба більше, донори зараз готові давати гроші саме дрібному, а не великому бізнесу. А дрібний бізнес в Україні — це переважно фізичні особи-підприємці. І водночас значна частина цих підприємців не може виїхати.
Коло замкнулося, і міжнародний напрям важко рухати. Цю колізію потрібно розв’язувати.
Раніше обласні та військові адміністрації мали можливість надавати статус критичності малому бізнесу. Це дозволяло допомогти компаніям, які ще не доросли до «Дія.City», але вже роблять щось корисне — зокрема, працюють у Defense Tech.
Зараз цю можливість забрали.
Уряд змінив правила бронювання від мобілізації. Як реагує IT і Defense Tech і що кажуть юристи
Про повторну міграцію ІТ-спеціалістів
— Раніше ви заявляли, що 15 000 айтівців повернулися до Харкова. Якою була динаміка повернення і що з нею зараз?
У 2022 році в Харкові та області було приблизно 50 000–65 000 людей в IT — залежно від того, чи рахувати фрілансерів.
Після початку повномасштабної війни багато хто виїхав. У самому Харкові залишилося близько 300 000 населення, з них приблизно 7000 айтівців.
Ми знаємо ці цифри, тому що безпосередньо запитували в компаній. Ми фактично консолідуємо майже весь ринок у регіоні. Але це сенситивна інформація, тому зовнішні дослідження її повноцінно підтвердити не можуть.
Після Харківської операції у 2022 році?Харківська наступальна операція розпочалася 6 вересня 2022 року й стала одним із найуспішніших контрнаступів ЗСУ. За перший етап операції українські сили звільнили близько 11 500 км² території та понад 500 населених пунктів. почалося повернення — приблизно 15 000 людей. Потім був 2023 рік, а далі почалися постійні переміщення.
Люди виїжджали через брак інфраструктури. Потім була зима, коли в Харкові ситуація з енергетикою була кращою — поверталися.
Починаються активніші прильоти — люди знову переміщуються. Водночас податки ми продовжуємо рахувати, і люди продовжують платити їх у Харкові.
Зараз є багато кейсів, коли люди повертаються сюди через бронювання. На прифронтових територіях залежно від регіону можна отримати бронювання на 75% або 100% працівників.
Одна компанія нещодавно проводила день народження і розповідала: «До нас повернулося стільки людей у Харків, що ми прийшли, а офіс повний».
Але це не означає, що така ситуація залишатиметься завжди. Завтра ворог може змінити стратегію — і почнуться нові релокації людей з Харкова.
Якщо брати загальну кількість айтівців в Україні, це близько 290 000–300 000 людей. Приблизно 30% зараз фізично перебувають не там, де працюють або де були до війни. Але де саме ці люди — ми не знаємо.
Для них важлива безпекова складова. Люди також не хочуть скупчуватись в офісах. У Харкові були прильоти в офіси, ми бачимо такі випадки й у Києві — офіси IT-компаній були зруйновані.
Ми не знаємо, чи був конкретний офіс ціллю, чи удар припав просто на сусідню будівлю. Але люди стали дуже обережними. Тому зі статистикою зараз усе складно.
Ми переважно вимірюємо ситуацію за податками. І за цим показником Харків усе ще тримає близько 15% галузі.
— Що ще важливо почути про Харків і його IT-спільноту?
Ми дуже цінуємо, що національні асоціації та кластери співпрацюють між собою. Альянс Tech Energy, який ми створили, сьогодні об’єднує вже 24 кластери — технологічні, IT та інженерні. Вони дуже різні, але люди між собою домовляються.
Ми вже робимо з ними перші спільні проєкти, залучаємо грантове фінансування, вчимося працювати разом. Для нас важливо, щоб кожен регіон України мав свій кластер, щоб мапа України була без білих IT-плям.
IT-спільнота в певному сенсі є каталізатором креативних рішень. Айтівці — дуже креативні люди. Більшість керівників компаній — це відмінники, олімпіадники. Що це означає? Вони люблять шукати відповіді на загадки. А загадок у нас зараз дуже багато.
Тому я б хотіла підсвітити саме цей момент: технологічна єдність насправді може бути однією із запорук того, щоб настав мир, на який ми всі дуже чекаємо.
Гранти на ШІ, нові підходи до захищеного зв’язку, лазерна зброя. Інтерв’ю з новим очільником Наглядової ради Brave1 Олександром Борняковим
За матеріалами: ain.ua